(no subject)
May. 30th, 2012 09:10 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
А это сегодня было в Броварах.
Много истерики, причём больше мужской.
Истерика - понятно. Неприятно, страшно, возмутительно.
Но почему больше мужской?
Бабы-то помалкивали.
А вообще - беспредел.
Когда мы уже с этим закончим?
Нет, я всерьёз спрашиваю - когда?
Мне это надоело.
Много истерики, причём больше мужской.
Истерика - понятно. Неприятно, страшно, возмутительно.
Но почему больше мужской?
Бабы-то помалкивали.
А вообще - беспредел.
Когда мы уже с этим закончим?
Нет, я всерьёз спрашиваю - когда?
Мне это надоело.
no subject
Date: 2012-05-31 05:26 am (UTC)no subject
Date: 2012-05-31 10:21 am (UTC)Я знаю силу корупції сільської України. Це штука посильніша за...
Я сама ледь не постраждала усього-навсього від того, що одному юному дільничному сподобалась моя квартира.
Були підняті усі татові коханки, депутатки й паспортистки (а сам тато юного дільничного займав ту ще посаду) - і я опинилась у всеукраїнському розшуку. За що думаєте?
За несплату аліментів.
Чи то на давно померлих батьків, чи то на давно повнолітніх дітей. Не мало значення. Для них важливим було швиденько зайняти квартиру, а потім хай розбираються.
Добре, що я миттєво зорієнтувалась і, захопивши редакційне завдання, приїхала розслідувати цю ситуацію.
Добре, що зі мною був син, і "корочки" у обох нас були ще ті.
Ну, й те ще добре, що мій брат на той час займав посаду губернатора району. Отут вони сильно прокололись - бо у нас з братом різні прізвища, тобто - наші дільничні, паспортистки та інші члени місцевої корупційн-коханської схеми НЕ ЗНАЛИ того, що знав у нашому селі кожен пес. Що я - сестра досить поважної людини.
Брату навіть не прийшлось підключатись до цих бесід.
Досить було нашого редакційного завдання і посвідчень, а вже потім прозріння:
- То оце всемогутнє прізвище - ваше дівоче??? А ви маєте відношення до Самого?...
- Так. Маю. Я його сестра. - скромно відповіла я.
І усі претензії раптом були зняті, я отримала навіть вибачення (і купу матеріалу для статті))))).
Ну добре.
А якби я й мій син не були столичними журналістами?
А якби я не мала брата-губернатора?
Де була б моя квартира зараз?
А ви кажете - тільки б зашелестіло. Зашелестіло б, але кого й куди - питання.
no subject
Date: 2012-05-31 11:34 am (UTC)no subject
Date: 2012-05-31 06:24 pm (UTC)Зараз більше шансів для розголосу - це так.
Але лише трохи.
Візьмімо ситуацію з Оксаною Макар. Тоді, здається, у ту ж ніч, було три жахливих історії, про які стало відомо.
У тому ж Миколаєві було побито іншу дівчину - вона впала в кому.
І в Криму - там просто жах. Дівчину вбивали посеред міста. Люди чули крики, але ніхто не визвав допомогу. Потім ту ж дівчину шматували бродячі собаки. Поправте мене, якщо я помиляюсь.
Але розголос по країні пішов саме про Оксану Макар.
Я не знаю, як це відбувається, що є причиною таких миттєвих розголосів - влучна подача, точні слова, потрібне місце й час...
А ви уявляєте, скільки подібних випадків було до того?
no subject
Date: 2012-05-31 07:16 pm (UTC)no subject
Date: 2012-05-31 07:24 pm (UTC)Але цього акценту зараз теж вистачає в різних, більш-менш трагічних, історіях.
А скільки з них стає відомими на всю країну?
Та й ще...
Кожна "вдячна" тема швидко стає звичною. І перестає колихати народ.