diana_ledi | (no subject)

А чему тут удивляться? Советские бабы ещё со времён СССР никого не боятся. А вот советские мужики боятся всех и всего. Именно поэтому славянки готовы выходить замуж за настоящих кавказских мужчин.

Фи.
От ваших слов запахло ксенофобией.
Ужели вы делите людей по национальности или, не приведи Господи - по цвету кожи???

Тут не ксенофобия. Тут главное.
Какой мужчина готов защищать свою семью?
Какой мужчина готов горбатится по 10 часов в сутки сегодня для того, чтобы его жена и его дети жили спокойно и сытно?
Национальность тут не при чём. Тут менталитет важнее.

Єто мой муж. И мой сын.
И ещё многих таких мужчин я знаю.
Мне повезло?

Согласен. Вам, действительно, повезло, потому что у Вас в семье настоящие мужчины, а не советские граждане, которые привыкли ждать милостыни от месткома, парткома, родильного дома и водокачки.

Не думаю, что кто-то из присутствовавших всерьез планировал отбить Виталия. Все эти беспорядки - суть давление на суд. Соответственно и истерики показушные. Я б, может, тоже хотел бы, чтобы они мужественно достали мечи из ножен и лицом встретили строй резиновых дубинок. Но увы, реалии таковы, что стрелять ментов отваживаются пока единицы. И это самоубийственный поступок.

Да всё понятно про истерики. Просто так на контрасте классно выглядело - мужская и женская реакция.
Женская, кстати, нетипичная.

А самосуд - всегда дело самоубийственное.
Хотя это - единственное, что может нагнать страху.

всьо ета дішові панти і біспалізняк...
ріальну пользу може принести токо фізічіскоє насіліє.
ниважно какой старани по отношенію к какой.
а балабольство хоть тіхо, хоть громко балабольством і астайоца.
два простих примєра - юліволю под судом досі кричать, юля досі сидить.
толпа афганцов под радой знесла забор і пришла постучать у двері - дісяткі народних обранцов обісрались так шо поснімали значькі і як криси начали розбігаця.
всьо.
жж можна закривать...

Шкода, що таку активність мешканці Семиполків не проявляли до того, як все сталося. Дільничний не така вже важна птаха, зняли б його, тільки б зашелестіло.

Ага. А я не помню - вернули после этого афганцам и чернобыльцам льготы?

И ещё о физическом насилии, Серж.
Вот было одно село. И терроризировал это село один подонок, имеющий власть.
Ну хорошо, нашёлся человек и, физически насильнув, случайно убил подонка.

Вот его сейчас в Броварах и приговаривают к пожизненному.
Журналсты пошумят и случай забудут. Ум и дела героя будут жить бессмертно в Семиполках.
А сам он безвариантно сгниёт в тюрьме.

:(

одін в полє не воїн...
от шоб те шо пошумят также.
но ето совсєм другая історія...

Не думаю, що це було дуже легко.
Я знаю силу корупції сільської України. Це штука посильніша за...

Я сама ледь не постраждала усього-навсього від того, що одному юному дільничному сподобалась моя квартира.
Були підняті усі татові коханки, депутатки й паспортистки (а сам тато юного дільничного займав ту ще посаду) - і я опинилась у всеукраїнському розшуку. За що думаєте?
За несплату аліментів.
Чи то на давно померлих батьків, чи то на давно повнолітніх дітей. Не мало значення. Для них важливим було швиденько зайняти квартиру, а потім хай розбираються.

Добре, що я миттєво зорієнтувалась і, захопивши редакційне завдання, приїхала розслідувати цю ситуацію.
Добре, що зі мною був син, і "корочки" у обох нас були ще ті.
Ну, й те ще добре, що мій брат на той час займав посаду губернатора району. Отут вони сильно прокололись - бо у нас з братом різні прізвища, тобто - наші дільничні, паспортистки та інші члени місцевої корупційн-коханської схеми НЕ ЗНАЛИ того, що знав у нашому селі кожен пес. Що я - сестра досить поважної людини.

Брату навіть не прийшлось підключатись до цих бесід.
Досить було нашого редакційного завдання і посвідчень, а вже потім прозріння:
- То оце всемогутнє прізвище - ваше дівоче??? А ви маєте відношення до Самого?...
- Так. Маю. Я його сестра. - скромно відповіла я.

І усі претензії раптом були зняті, я отримала навіть вибачення (і купу матеріалу для статті))))).

Ну добре.
А якби я й мій син не були столичними журналістами?
А якби я не мала брата-губернатора?
Де була б моя квартира зараз?

А ви кажете - тільки б зашелестіло. Зашелестіло б, але кого й куди - питання.

Тому треба шуміти.
І про семиполковське діло, і про справу так званих ніжинських робінгудів - хоча б заради того, щоб ці захребетники, аби ці паразитируючі подонки хоча б почали боятись.

Повторюю - самосуд є страшною штукою.
Але іноді лише він може нагнати страху на банду, що зарвалась.

Кольт и доброе слово творят чудеса.
Як правило разом.

бизусловно шуміть нада.
і спускать на тормозах нізя.
но банда, як Ви їйо називаєте, на шум етот ложила.
бояця вони токо одного - шо собствінну шкурку попртять.
остального вони вже давно не бояця.

Бывали времена, когда самосуд дуэлью назывался.
Реакции в этих делах чем нетипичнее (непредсказуемей) тем лучше. Менты теряются в нештатных ситуациях.

Зараз дещо інші часи. Раніше міліціонер був щось типу маленького царька, зараз- розмінна монета в політичних ігрищах. Те ж саме можна сказати і про інших дрібних чиновників. Згадайте хоча б недавню історію з вбивством Макар- доки не було розголосу все було шито- крито, але варто було лише розповісти про те що сталося в інтернеті та на телебаченні- не допомогла й впливовість батьків на місцевому рівні. Та ж сама ситуація і з Ландиком. Коли пахне смаженим, влада вищої ланки "здає" своїх менш впливових колег, які попалися і не змогли зам'яти все по-тихому. Така собі видимість демократії для плебсу. Вищих чинів ця система, звісно, не стосується.

Трохи не так.

Зараз більше шансів для розголосу - це так.
Але лише трохи.
Візьмімо ситуацію з Оксаною Макар. Тоді, здається, у ту ж ніч, було три жахливих історії, про які стало відомо.
У тому ж Миколаєві було побито іншу дівчину - вона впала в кому.
І в Криму - там просто жах. Дівчину вбивали посеред міста. Люди чули крики, але ніхто не визвав допомогу. Потім ту ж дівчину шматували бродячі собаки. Поправте мене, якщо я помиляюсь.

Але розголос по країні пішов саме про Оксану Макар.

Я не знаю, як це відбувається, що є причиною таких миттєвих розголосів - влучна подача, точні слова, потрібне місце й час...

А ви уявляєте, скільки подібних випадків було до того?

Тут питання якраз просте. Якщо тричі судимий Василь когось вб'є, то ніякого резонансу не буде. По- перше, це будні, таке в Україні і в світі трапляється по сто разів на годину. По- друге, Василя обов'язково покарають, бо у нього ні зв'язків ні грошей. Про що ж тут говорити? Інша річ-- злочинці- мажори чи правоохоронці. Тема дуже вдячна і для політиків, і для журналістів, безпрограшний варіант, щоб попіаритись і привернути до себе увагу. А заодно і до проблеми. Інша річ, що не всі люди це розуміють, особливо в селах. Там, переважно, чули лише про "Критичну точку", та й то не всі. А "Критична точка" до всіх не встигне.

А, ну так. Це було головним - мажори.
Але цього акценту зараз теж вистачає в різних, більш-менш трагічних, історіях.
А скільки з них стає відомими на всю країну?

Та й ще...
Кожна "вдячна" тема швидко стає звичною. І перестає колихати народ.