Міша Ротар не вважав себе кишеньковим скінхедом, а вважав реально злим і страшним.
За що його кожен раз при зустрічі хотілось відшльопати.

Трагедії не було, але було багато драми. У першу чергу цю драму мав оргкомітет, як видно із історії.
:)))

Оргкомітет завжди панькався з людьми, які не надто добре вміли справлятись з алкоголем.
Але - старушкі всьо падалі і падалі ЮКОНи проілтали і пролітали, і таких людей ставало чимдалі менше серед контенту.
Це відмічали навіть журналісти, які мали клопіт - бігати по ЮКОНу й вишукувати п"яні тіла. Там у дейких було замовлення на чорну пресу про перебіг ЮКОНу.

Тіл не було, і журналісти підступили до мене з розпитами:

- Куди ви їх діваєте? Чому так?

Мені було важко пояснити. дійсно чому?

- Завжди на таких зборищах валяються тіла, знаходяться алкоголічні любителі і падають на полі бою. Чому у вас їх нема?

А людям нецікаво було надиратись по брови.
Та й ніколи. ЮКОН старався представити учасникам не лише зіюрались-випили-попєлі. А масу справжньої, цікавої роботи.

Ну, а поодинокі випадки ми чітко відслідковували, наймали таксі, відвозили людей на місця поселення, і далі панькались, панькались...

Сама панькалась, знаю.

Ми міцно тримали гарний прапор ЮКОНу. І слідкували за його чистотою.