Не думаю, що це було дуже легко.
Я знаю силу корупції сільської України. Це штука посильніша за...

Я сама ледь не постраждала усього-навсього від того, що одному юному дільничному сподобалась моя квартира.
Були підняті усі татові коханки, депутатки й паспортистки (а сам тато юного дільничного займав ту ще посаду) - і я опинилась у всеукраїнському розшуку. За що думаєте?
За несплату аліментів.
Чи то на давно померлих батьків, чи то на давно повнолітніх дітей. Не мало значення. Для них важливим було швиденько зайняти квартиру, а потім хай розбираються.

Добре, що я миттєво зорієнтувалась і, захопивши редакційне завдання, приїхала розслідувати цю ситуацію.
Добре, що зі мною був син, і "корочки" у обох нас були ще ті.
Ну, й те ще добре, що мій брат на той час займав посаду губернатора району. Отут вони сильно прокололись - бо у нас з братом різні прізвища, тобто - наші дільничні, паспортистки та інші члени місцевої корупційн-коханської схеми НЕ ЗНАЛИ того, що знав у нашому селі кожен пес. Що я - сестра досить поважної людини.

Брату навіть не прийшлось підключатись до цих бесід.
Досить було нашого редакційного завдання і посвідчень, а вже потім прозріння:
- То оце всемогутнє прізвище - ваше дівоче??? А ви маєте відношення до Самого?...
- Так. Маю. Я його сестра. - скромно відповіла я.

І усі претензії раптом були зняті, я отримала навіть вибачення (і купу матеріалу для статті))))).

Ну добре.
А якби я й мій син не були столичними журналістами?
А якби я не мала брата-губернатора?
Де була б моя квартира зараз?

А ви кажете - тільки б зашелестіло. Зашелестіло б, але кого й куди - питання.